Нетримання сечі в собаки

У вашого собаки нетримання: він не випускає сечу так, як робив це у молодому віці; він може не помічати, коли у нього відбувається сечовипускання, він може залишати сліди сечі на підлозі або докладати великих зусиль під час сечовипускання. Дуже важливо не карати собак за цю поведінку – вони роблять це не навмисно, а радше тому, що більше не в змозі контролювати ці функції.

Собаки, як і люди, можуть страждати від розладів травлення, які спричиняють дискомфорт, неприємні симптоми, а іноді й серйозніші проблеми зі здоров’ям. Дієта є однією з найважливіших складових у боротьбі з чутливим травленням і підтримці здоров’я травної системи.

Що призводить до нетримання в собак?

Як і в людей, з віком у собак слабшають м’язи й погіршується контроль над різними частинами тіла. Нетримання може бути спричинене старінням м’язів сечовидільної системи та браком контролю над ними.

Самки частіше страждають від нетримання, ніж самці, а деякі великі породи більш схильні до цієї проблеми. До них належать німецькі боксери, добермани, різеншнауцери, німецькі доги та німецькі вівчарки. Серед стерилізованих самок на нетримання страждають 30% тварин із вагою понад 20 кг; у дрібніших порід цей показник становить менше 10%.

Припускають, що ожиріння може підвищувати ризик нетримання, особливо в стерилізованих самок. Справа в тому, що вага жиру навколо сечовидільної системи має механічний вплив на м’язи, що може призводити до нетримання.

Причиною нетримання можуть бути також вади сечовивідних шляхів, зокрема запалення органів сечовидільної системи та цистит, інфекція або утворення каменів (так званий уролітіаз). Системні хвороби, зокрема діабет або неврологічні розлади, також можуть призводити до нетримання, тому важливо звернутися до ветеринарного лікаря, щойно ви помітите зміни в поведінці собаки, пов’язані з сечовипусканням.

Як лікувати нетримання в собак?

Спосіб лікування нетримання у собаки залежить від причини цього стану. Якщо проблема виникла через м’язи, ветеринарний лікар може призначити певні стимулятори, які сприяють кращому контролю над м’язами органів сечовидільної системи. Такі стимулятори допомагають у 75% випадків.

Якщо в собаки є серйозні захворювання сечовидільної системи, ветеринарний лікар може запропонувати операцію для видалення каменів, призначити антибіотики для лікування інфекції, а також допоможе вибрати дієту, яка сприятиме підтриманню здоров’я сечовидільної системи. Ветеринарний лікар також може запропонувати внести зміни в спосіб життя, зокрема, стимулювати активність собаки, щоб знизити ризик виникнення розладів сечовидільної системи у майбутньому.

Якщо існує загальніша медична причина цієї проблеми, ветеринарний лікар може призначити лікування не лише нетримання, а й усього організму.

Якщо ви помітили зміни поведінки у собаки під час сечовипускання, що відбуваються з віком, не занепадайте духом. Запишіться на прийом до ветеринарного лікаря, який порадить найкращий план дій.