Боязкість у собаки

Боязкість у собак — те, з чим можуть зіткнутися власники домашніх тварин. Деякі собаки ніколи не перестануть бути боязливими. Завдання господаря — вчасно помітити таку поведінку та скоригувати її на ранніх етапах (щоб ситуація не стала критичною), а також вміти допомогти улюбленцю в моменти страху.

Поведінка тварини, якій притаманні сором'язливість і боягузтво, помітно відрізняється від поведінки небоязкого улюбленця. Перший боїться вийти з машини або переноски в незнайомому місці, а побачивши нову людину, ховається або тікає. Боязкий собака — це небезпека для оточення, оскільки його реакція у тій чи іншій ситуації непередбачувана.

Нерішучий або боязкий улюбленець може злякатися будь-чого. Цей переляк буває виражений у вигляді ступору, агресії чи надмірної активності. Вкрай складно зрозуміти, як поведеться тварина в якомусь конкретному випадку.

Про те, що собака відчуває страх, свідчать певні ознаки: мимовільне сечовипускання, дефекація або випуск секрету параанальних залоз, підвищена слинотеча, прискорене дихання і серцебиття, сильне линяння, спроби сховатися або втекти. Тварина не дивиться у вічі, опускає вниз голову і притискає вуха, намагається відійти вбік, коли людина хоче налагодити з нею контакт. Якщо улюбленця все ж таки вдалося погладити, він може перевернутися животом догори й помочитися. Але можлива й інша реакція — собака почне гарчати та шкіритися.

Боязкість ділять на вроджену та набуту (зокрема отриману в ранньому дитинстві). Сором'язливими бувають собаки різної статі, віку, породи та розміру. Від зовнішніх даних цей чинник не залежить.

Можливі причини боязкості в собак:

• особливий тип нервової системи;
• генетичні порушення;
• погана соціалізація;
• тяжкий життєвий досвід;
• умови вирощування з перших днів (зокрема відносини з іншими тваринами та людиною, стиль життя сім'ї).

Кожен випадок аналізується індивідуально.

Незалежно від того, спричинена боязкість спадковою схильністю, браком соціалізації, грубим ставленням колишнього власника або травмою, 50% успіху коригування такої поведінки ґрунтується на бажанні та можливості власника виправити ситуацію.

У вашого домашнього улюбленця в характері з'явилися ознаки сором'язливості, він постійно відчуває страх? Спробуйте розібратися, що могло це спричинити. У цуценят виявити боягузтво можна за такими ознаками: тварина не довіряє власнику, не дає йому гладити себе, постійно намагається сховатися, не йде на контакт і не хоче гратися. І все це відбувається навіть за спокійних обставин.

Щоб позбавити собаку боягузтва, потрібно діяти негайно, але поступово. Для початку переконайтеся, що атмосфера у вашому будинку безпечна та комфортна для тварини. З метою соціалізації дозволяйте їй знайомитися з іншими собаками. Важливо, щоб улюбленець побачив різних собак: великих і маленьких, високих і низьких, довгих і коротких, з різним типом шерсті та будовою черепа (зокрема, брахіцефалів). Для спільних ігор, навпаки, підбирайте собак, які підходять вашому улюбленцю за розмірами. На прогулянках залишайте час для занять, а не просто відпускайте тварину побігати. Пам'ятайте, що всі заходи важливо вживати дозовано, щоб не викликати у тварини сильний стрес.

Якщо у боязкого улюбленця стабільна нервова система та коригування поведінки було розпочато з раннього дитинства, з часом тварина стане більш врівноваженою, зможе спокійніше реагувати на зовнішні подразники. Хоча власникові однаково доведеться постійно контролювати обстановку навколо собаки, щоб унеможливити фактори, здатні викликати сильний стрес.

Як поводитися з полохливою твариною

Головне, про що потрібно пам'ятати, — не намагайтеся погладити несміливого собаку з першої хвилини знайомства. Це викличе в нього миттєвий переляк. А якщо улюбленець вже перебуває у стані страху, то ще більше посилить стрес. Обережно підійдіть до тварини і сядьте поряд (але так, щоб між вами залишалася певна дистанція). Якщо дивитися на собаку згори або нависати над ним, він може сприйняти це як загрозу. Повільно простягніть руку відкритою долонею догори, дайте обнюхати кінчики пальців, а потім усю руку. І якщо поведінка улюбленця дозволить, охайно погладьте його, рухаючись рукою від нижньої частини шиї до нижньої щелепи, а в разі спокійної реакції тварини можна почухати її за вушком.

Якщо улюбленець поводиться дуже насторожено і напружено, не намагайтеся його погладити, а залиште на деякий час у спокої. Важливо виключити ситуацію, здатну викликати переляк. Від сильного страху тварина може вкусити вас і сховатися. Чудовий альтернативний варіант взаємодії з полохливим собакою — сісти трохи далі та розмовляти спокійним голосом, іноді підкидаючи ласощі. Погляд краще спрямовувати трохи убік, а не прямо на тварину.

Ставлення власника до боязкого собаки має бути коректним. Поставтеся до ситуації з терпінням та розумінням, не використовуйте грубі чи жорстокі форми поводження з улюбленцем. У полохливої тварини має бути своя територія, де вона почувається комфортно та безпечно.

Для корекції полохливої поведінки можна звернутися до кінолога або фахівця з поведінки, щоб попрацювати над соціалізацією, впевненістю та реакцією тварини на зовнішні подразники. Заняття краще організувати вдома або на добре знайомій собаці території.